Головне меню

Головна arrow Громадянське суспільство arrow консультації з громадськістю arrow ЕКОЛОГІЯ ТА СОЦІАЛЬНІ ФАКТОРИ РИЗИКУ

ЕКОЛОГІЯ ТА СОЦІАЛЬНІ ФАКТОРИ РИЗИКУ

Надрукувати Надіслати електронною поштою
27.03.2012

Здоров’я населення залежить від цілого ряду факторів, зокрема, соціальних умов життя, рівня медичного обслуговування, медико-біологічного фону і стану оточуючого середовища. Питома вага впливу навколишнього середовища на наше здоров’я складає більше 35%.
Розв’язання найважливіших проблем екології людини здійснюється шляхом моніторингу навколишнього середовища і дослідження впливу екологічних умов на здоров’я та соціально-трудовий потенціал людини.

Шкідливий вплив забрудненого атмосферного повітря на здоров'я населення було доведено вже після відомих токсичних туманів у містах Європи та Америки. Протягом одного тижня в грудні 1952 року під час токсичного туману в Лондоні померло 4000 осіб, а ще декілька тисяч людей загинуло в наступні 3 місяці 1971 року, під час фотохімічного смогу в Токіо до лікарні потрапило близько 8000 отруєних людей. Безпосередньою причиною смерті була серцево-судинна недостатність. Підвищена захворюваність і смертність населення у зв'язку з токсичними туманами помічена в багатьох містах, зокрема Лос-Анджелесі, Сан-Франциско, Сіднеї, Донорі, Йокогамі, Нью-Йорку тощо. Випадки токсичних туманів стали першим сигналом, що свідчив про шкідливий вплив атмосферних забруднень на організм людини. Постійні атмосферні забруднення несприятливо впливають на загальну захворюваність населення. Доведено прямий зв'язок між інтенсивністю забруднення повітря і станом здоров'я, а також ростом хронічних неспецифічних захворювань, зокрема таких, як атеросклероз, хвороби серця, рак легенів тощо. Забруднене повітря значно знижує імунітет. Забруднення впливають на органи дихання, сприяючи виникненню респіраторних захворювань, катарів верхніх дихальних шляхів, ларингіту, ларинготрахеїту, фарингіту, бронхіту, пневмонії. Вони спричиняють серцево-судинні та інші захворювання, зумовлюють виникнення віддалених наслідків, тобто мутагенну, канцерогенну, гонадотоксичну, тератогенну, алергенну, ембріотоксичну і атеросклеротичну дію.
Незважаючи на тенденцію останніх 10 років, щодо зниження обсягів промислових викидів в атмосферне повітря, проблема його санітарної охорони не втратила своєї актуальності. Основними причинами, що обумовлюють незадовільний, а найчастіше і небезпечний стан атмосферного повітря населених пунктів, є недотримання підприємствами технологічного режиму експлуатації пилогазоочисного устаткування (у тому числі в наслідок обмеження енергопостачання), відсутність нормативних санітарно захисних зон між промисловими підприємствами та житловою забудовою. Деякі джерела забруднення атмосферного повітря взагалі не обладнані очисним устаткуванням.
             Слід відмітити, що у зв’язку з постійним зростанням кількості одиниць автотранспорту, відмічається значне зростання внеску відпрацьованих газів у забруднення атмосферного повітря.      
             Автотранспорт за сумарним викидом токсичних компонентів випереджає сучасну багатогалузеву промисловість. Зростання чисельності автомобілів відбувається при низьких якісних експлуатаційних та технічно-конструкторських параметрах автомобілів при використанні незадовільних паливних та мастильних матеріалів.
             Основним джерелом забруднення атмосфери у Вінницькій області є Ладижинська ТЕС та автомобільний транспорт. Протягом 2011 року в довкілля області від стаціонарних джерел забруднення потрапило 106,2 тис. т шкідливих речовин, що на 3,4 тис.т менше порівняно з 2010 роком.
             Зменшення обсягів викидів пов'язане із зменшенням викидів від Ладижинської ТЕС (близько 80% від викидів стаціонарних джерел) внаслідок зменшення обсягів виробництва електроенергії та збільшенням відсотку природного газу у використаному паливі. Зменшення обсягів викидів пов’язано переважно із зменшенням обсягів виробництва, а не із модернізацією підприємств.

Як і у попередні роки понад 40% викидів в атмосферне повітря (від їх загальної кількості) на території області становили викиди автотранспорту, ще близько 48% - викиди Ладижинської ТЕС та понад 3% - магістральних газопроводів. Викиди усіх інших підприємств області становлять близько 10%. В містах доля автотранспорту в забрудненні атмосферного повітря сягає до 90%. У 2011 році на 1км площі припадало 7,8 тонн викидів забруднюючих речовин, а на 1 жителя області – 125 кг. Для сільськогосподарського регіону така щільність викидів є досить високою.
            Із загальної кількості проб 240 (7,0%) з перевищенням ГДК, що на 0,6% менше, ніж в минулому році (2010 рік – 340 (7,9%)).
Найвищий відсоток проб з перевищенням ГДК зареєстровано в Гайсинському (24,2%), Жмеринському (20.6%), Калинівському (17,2%), Барському (14,0%) районах при середньообласному показнику 7,0%. В 13 районах перевищень зовсім не виявлено, що свідчить про те, що неякісно проводиться лабораторний контроль, чи не вірно вибрано контрольні точки.
           За забруднення атмосферного повітря санепідслужбою області накладено 142 штрафи, винесено 18 постанов про припинення експлуатації об’єктів, із них 16 на постійно та 2 на тимчасово.
Із 15 досліджених інгредієнтів на території міст перевищення нормативного вмісту реєструвались по 9 інгредієнтах, зокрема: пилу в 10,7 % проб, сірчистому газу в 3,3 %, окису вуглецю в 7,9 %, окису азоту в  6,0 %, фенолу в 6,1 %, формальдегіду в 7,2 %, сірчаної кислоти в 11,1%, тетраетилсвинцю в    10,2 %, фотооксидантах в 75,0 %.
В сільській місцевості контроль за якістю атмосферного повітря здійснювався по 14 інгредієнтах, із яких: в 3 зареєстровані перевишення ГДК, зокрема -  пилу в 9 (12,6%) пробах, сірчистому газу в 2 (5,2 %), формальдегіду 4 (20,0% ) пробах. Перевищення зареєстровані від таких джерел забруднення, як золошлаковідвал Ладижинської ТЕС.
            Найбільш несприятливому впливу шкідливих факторів підлягає населення, яке мешкає в межах санітарно захисних зон промислових підприємств, що є порушенням вимог «Державних санітарних правил планування та забудови населених місць».  В області 70  підприємств, на яких не витримана санітарно - захисна зона, де проживає біля 5 тис. населення.
            При підфакельних обстеженнях викидів промислових підприємств            м. Вінниці, як і в попередньому році, перевищення шкідливих речовин в атмосферному повітрі не зареєстровані.
Вміст забруднюючих речовин в атмосферному повітрі  складає: чадного газу від 1,9 до 6,8 мг/м3 (при нормі 5,0 мг/м3), пилу - від 0,16 до 0,65 мг/м3 (при нормі - 0,3 мг/м3),  двоокису азоту - від 0,03 до 0,095 мг/м3 (при нормі 0,085 мг/м3), сірчистого газу - 0,17 до 0,55 мг/м3 (при нормі 0,5 мг/м3).
  З наростанням інтенсивності руху автомобільного транспорту виявлено перевищення на таких магістральних вулицях міста, як Київська - В.Чорновола, Островського - 50-річчя Перемоги, вул. Привокзальна, майдан Гагаріна, Жовтневий, вул. Першотравнева - Козицького, Чехова - Немирівське шосе, Соборна - СЗОШ №2, Хмельницьке шосе - 40-річчя Перемоги, Фрунзе - пров. Литовський. Це пов’язується з незадовільним станом проїжджої частини вулиць і збільшенням транспортного потоку на цих вулицях.
  В області продовжує щорічно проводитись операція “Чисте повітря” з участю спеціалістів санепідслужби та ДАІ із застосуванням лабораторного контролю при в’їзді в м. Вінницю та райцентрах  області.
  Продовжується газифікація населених пунктів в області, що значно покращує екологічний стан атмосферного повітря.
 Реконструйовано з переведенням на газ ряд котелень області.
 Зменшення кількості викидів шкідливих речовин в атмосферу, внаслідок зменшення виробничих потужностей на Ладижинській ТЕС і не стабільної потужності роботи ряду промислових підприємств не дає обґрунтувань для висновку про можливу стабілізацію чи покращення стану повітряного басейну.
Головними причинами, що обумовлюють незадовільний, а найчастіше і небезпечний стан атмосферного повітря населених пунктів, є:
- недотримання підприємствами технологічного режиму експлуатації пилогазоочисного устаткування;
-  невиконання у встановлені терміни заходів щодо зниження обсягів викидів до нормативного рівня;
-    низькі темпи впровадження сучасних технологій очищення викидів;
-    відсутність ефективного очищення викидів підприємств від газоподібних домішок;
- відсутність санітарно-захисних зон між промисловими і житловими районами.
В сучасних умовах зростає гігієнічне значення ґрунту в створенні оптимальних санітарних умов життя  населення не тільки з точки зору розміщення  населених  пунктів, але і використання великих земельних масивів для різноманітних сфер людської діяльності. При цьому грунт не повинен шкідливо   впливати на здоров’я людей.
З метою запобігання негативного впливу ґрунту на здоров’я людей вирішальне значення мають благоустрій і утримання населених пунктів, а також  улаштування  каналізації, брукування,  озеленення,  систематичне прибирання і поливання  вулиць та дворів,  санітарна  охорона ґрунту і  раціонально      організована очистка  територій.
            На сьогодні в Україні із 1351 місця знешкодження та захоронення господарсько-побутових і промислових відходів ІІІ-IV класу небезпеки – 763 (56,5%) не відповідає санітарним вимогам. У Вінницькій області цей показник складає 77,5%, з 40 місць знешкодження ТПВ 31 не відповідає вимогам.
Протягом 2011 року санепідслужбою області в місцях виробництва продукції рослинництва, в зоні впливу промислових підприємств, житловій зоні, на території ДДЗ, пляжів та ін. було досліджено 1176 проб ґрунту за хімічними показниками, з яких 141 (11,9%) не відповідає вимогам та за бакпоказниками 904 проби, з яких 85 (9,4 %) не відповідає вимогам.
 Найвищі рівні забруднення ґрунту за хімічними показниками реєструвались в  м. Вінниці, Жмеринському та Гайсинському районах, за бакпоказниками – в м. Вінниці, Вінницькому та Козятинському районах.
            Одним з найбільш важливих проблемних питань в області залишається організація і проведення санітарної очистки населених пунктів. 
             Як рідкі, так і тверді відходи  погіршують умови проживання населення,  забруднюють довкілля, негативно впливають на санітарний стан населених  пунктів та здоров’я людей. Фекалії,  гній, сеча, рештки продуктів, трупи тварин, розкладаючись, виділяють смердючі гази. Крім того, вони містять патогенні мікроорганізми і є небезпечними в епідемічному відношенні.
             У процесі життєдіяльності кожен мешканець протягом року утворює приблизно 6 т  відходів. З них від 0,7  до 1,0 тонни  складають екскременти, 200 – 250 кг – сміття, а решта – помиї. Ще по 10 кг сміття утворюється на  кожному  квадратному  метрі  вулиць  з  твердим  покриттям. При  цьому не  враховуються   забруднені  атмосферні й  промислові  води.
             Рідкі  відходи, оскілки  містять велику  кількість  поживних  речовин, є  добрим  середовищем  для розмноження не тільки  мікроорганізмів, а також  гризунів  і  мух.
             Залишається не вирішеним питання забезпечення обов'язкового охоплення централізованою очисткою садибної забудови в містах та селищах міського типу, не кажучи про вкрай незадовільне вирішення даного питання в селах, де побутове сміття не вивозиться, що призводить до утворення великої кількості неорганізованих сміттєзвалищ.
              Отже, раціональна очистка населених пунктів від відходів є одним із  найважливіших заходів у справі  санітарної охорони ґрунту, а також води і повітря, невід’ємним елементом впорядкування населених пунктів і одним з основних заходів   профілактики кишкових інфекцій і  глистяних інвазій.
             40 організованих сміттєзвалищ області бажають бути кращими, тому як 31 з них, тобто (77,5%) не відповідають санітарним нормам.
            Не в кращому санітарно-технічному стані і контейнерні майданчики, кожний  третій  з яких не має твердого покриття, що сприяє забрудненню ґрунту, і є однією з причин забруднення водоносного горизонту.  
             Експлуатаційними організаціями незадовільно обслуговуються і сміттєпроводи. 
 Ще однією з проблем залишається санітарно-технічний стан підвальних приміщень. Пориви каналізаційних мереж призводять до утворення неприємного запаху, сирості до розплоду комарів, несвоєчасне прибирання створює благоприємні умови для гризунів. Все це призводить до того, що не усі підвальні приміщення використовуються мешканцями за призначенням, тобто для зберігання овочів, консервації та ін. Найбільшу проблему викликають ті підвальні приміщення, де встановлені бойлерні установки, які крім іншого є джерелами шуму та вібрації, що породжує справедливі скарги мешканців.
             В ході моніторингу за реалізацією схеми санітарної очистки населених пунктів в 2011 році проведено 1374 рейдових перевірки, за виявлені порушення до адміністративної відповідальності притягнуто 1775 осіб, винесено 194 постанов про припинення експлуатації об’єктів, за пропозиціями органів держсанепіднагляду ліквідовано 3156 несанкціонованих сміттєзвалищ. Найбільш активно здійснюється моніторинг в  м.Вінниці, Іллінецькому, Калинівському, Козятинському, Погребищенському, Хмільницькому районах про що свідчить найвища адмінактивність, та ліквідація майже усіх несанкціонованих сміттєзвалищ.
Основними причинами несприятливої ситуації, що склалася у сфері поводження з відходами на сьогодні залишаються низька екологічна свідомість населення, застаріла і недосконала технологія виробництва, що призводить до накопичення значних обсягів відходів; довготривале ставлення до проблеми відходів, як до другорядної з боку законодавчої та виконавчої влади всіх рівнів; відсутність ефективних систем зберігання, транспортування, утилізації, знешкодження та захоронення відходів, незадовільне фінансове забезпечення заходів щодо поводження з відходами.
   Проблема якості води господарсько-питного водопостачання займає одне з важливих місць у системі охорони довкілля та здоров’я населення.
             В 2011 році поточний нагляд  здійснювався за 614 господарсько - питними водопроводами і 7846 громадськими колодязями.
  Кількість водопроводів, які на кінець року не відповідали санітарним нормам 10,7 через відсутність  ЗСО, 2 через відсутність необхідного комплексу очисних споруд та 3 через відсутність знезаражуючих установок.
Найбільша кількість водопроводів, які не відповідають санітарним нормам і правилам, як і в попередні роки, в Чернівецькому (13,3%), Томашпільському (12,5%) районах.
В 2011 році досліджено 7322 проби питної води централізованого водопостачання за хімічними показниками з яких 255, тобто 3,5% (2010 р. – 3,4%) не відповідає вимогам Держстандарту, та  9878 за бакпоказниками з яких 449, тобто 4,5% (2010 р. – 5,2%) не відповідає нормативам.
Найвищі рівні забруднення водопровідної води реєструвались за хімпоказниками в Могилів-Подільському (16,5%), Оратівському (25,6%), Муровано-Куриловецькому (10,2%), Тиврівському (10,7%) районах, при середньообласному 3,5%, за бакпоказниками в Вінницькому (9,8%), Могилів – Подільському (11,3%), Томашпільському (11,9%), Муровано – Куриловецькому (12,4%) районах при середньообласному  4,5%.
           Санітарно-технічний стан водопровідних споруд залишається незадовільним. Найбільша кількість порушень на  об’єктах водопостачання виявлена в Тиврівському (54,5%), Шаргородському (40,5%), Крижопільському(40,0%), Погребищенському (39,4%), Муровано-Куриловецькому (37,4%)  районах при середньообласному показнику - 17,4 %. Найменше порушень виявлено при обстеженнях водопровідних споруд в Козятинському (2,7%), Томашпільському (2,9%), Чечельницькому (3,1%) Оратівському(3,4%), Теплицькому (5,9%), Ямпільському (8,2%), Хмільницькому (9,1%) - хоча відсоток нестандартної води в зазначених районах значно перевищує середньообласний, за винятком Чечельницького, Теплицького та Хмільницького районів, де відсоток нестандартних  проб нижчий за середньообласний.
Особливо гостро стоїть питання вторинного забруднення питної води у водопровідних мережах, 10% яких знаходяться в аварійному стані, 40% - експлуатується понад 40 років.
             Так, питома вага бактеріально-забруднених проб питної води з підземних джерел водопостачання складає 3,1%, а у водопровідній мережі зростає до 5,8%.
Найвищі рівні забруднення води джерел централізованого водопостачання за санітарно-хімічними показниками реєструвались в Оратівському (17,6%), Немирівському (17,1%), Тиврівському (13%), Піщанському (11,1%), Муровано-Куриловецькому (10,5%), Липовецькому (9,7%) районах та м. Вінниці (12,1%) при середньообласному показнику 4,7% , за бакпоказниками в Могилів-Подільському (9,5 %), Хмільницькому (7,5%), Вінницькому (6,6%), Тульчинському(6,6%), Томашпільському (5,5 %) районах  та м. Вінниці ( 23,9%) при середньообласному показнику 3,1 %.
Джерелами 362 сільських водопроводів є міжпластові  і ґрунтові води, якість яких нестабільна і періодично не відповідає санітарним нормам, в зв’язку з хімічним та бактеріологічним забрудненням вододжерел.
Проблемним залишається і те, що через фінансові труднощі та в зв’язку із зміною форми власності на селі, не задовільно вирішується питання покращення санітарно-технічного стану сільських водопроводів та якості питної води.
З вказаних причин показники якості питної води з сільських водопроводів гірші, ніж з комунальних і відомчих. Так, показники бактеріологічної забрудненості водопровідної води сільських водопроводів складають 6,5%, в той час як комунальних  4,3%  та відомчих 3,5%.
             В області, як і в цілому в Україні проблема забезпечення населення питною водою. Особливо гострою залишається ця проблема в сільській місцевості. Тільки 5 частина сіл області має системи водопостачання,  з яких майже половина через недосконалу експлуатацію і тривалий термін служби працює з перебоями, або подає воду низької якості. Сьогодні потребує ремонту 70  відсотків існуючих водопроводів, кожна друга водонапірна башта, насосна станція та артсвердловина, тому 90 відсотків сільських жителів користується колодязною водою.
В умовах напруженого водогосподарчого балансу, техногенного забруднення поверхневих вод і несприятливої екологічної ситуації, що склалася на сучасному етапі, підземні води є важливим і найефективнішим фактором зниження екологічного ризику щодо господарсько-питного водопостачання. З огляду на динаміку якісного виснаження поверхневих вод, підземні води вважаються важливим резервом.
Проте  внаслідок нераціонального природокористування виявляються зони з високою концентрацією в підземних горизонтах нітратних сполук, слідів пестицидів і важких металів. Зокрема відмічається посилення нітратного забруднення ґрунтових вод  внаслідок ненормованого використання в колективних господарствах та у приватному секторі мінеральних, та особливо органічних добрив.
Слід зауважити, що ефективних методів видалення нітратів з води в умовах децентралізованого водопостачання практично не існує.
Невідповідність якості питної води санітарному законодавству є однією з причин виникнення інфекційних (вірусного гепатиту, черевного тифу, ротовірусної інфекції тощо) та неінфекційних (патології травної, серцево-судинної, ендокринної системи тощо) хвороб.        
Ситуація щодо якості колодязної води залишається досить напруженою,  питома вага проб, невідповідаючих  санітарним нормам, за хімпоказниками збільшилась з  19,6% у 2010 році до 21,6% у 2011 році, за  бакпоказниками відмічається незначне покращення з 20,3% (2010 р.) до 16,1% у 2011 році.
           Найвищий рівень забрудненості колодязної води за хімпоказниками реєструвався в Хмільницькому (57,0%) Піщанському (58,8%),  Муровано-Куриловецькому (33,1%), Оратівському (34,1 %),Тиврівському (31,9%)  районах,  м.Ладижин (55,2%)  при  середньообласному – 21,5%, за бакпоказниками – в Муровано-Куриловецькому (33,9 %),  Калинівському (36,1%), Оратівському (36,9%) , Козятинському (24,5%) районах та в м.Вінниці (44,8 %) і м.Ладижин (37,3 %).
За виявлені порушення санітарного законодавства санепідслужбою в 2011 році накладено – 238 штрафів, що на 57 штрафів менше, ніж в 2010 році (295 штрафів), винесено 1884 постанови, проти 3783 в 2010 році, про припинення експлуатації  об’єктів, в тому числі 10 (2010 рік - 55) на постійно, 14 (2010 рік - 9) справ передано в слідчі органи, 163 (2010 рік - 1970) особи відсторонено від роботи. 
На даний  час важливим  питання   охорони  навколишнього  природного середовища  в  області  є  зменшення  впливу непридатних  та  заборонених  пестицидів і  напівзруйнованих  отрутосховищ  на  довкілля.
            Заборонені, невідомі та непридатні  для використання хімічні засоби захисту рослин (пестициди) (НЗП) є небезпечними  відходами. 
В господарствах районів області  зберігається  852,04 т непридатних і заборонених пестицидів (НЗП). Найбільша кількість НЗП в  Тиврівському  районі – 199,0 т,  Погребищенському – 64,2 т , Козятинському – 61.93 т, Чернівецькому – 51,5 т, Барському  районі – 36,95 т,  Іллінецькому – 37,5 т , Теплицькому –  34,41т, Хмельницькому – 33,28 т, Липовецькому-32,3 т,  Могилів-Подільському – 29,16 та ін.
На  протязі  2011 року  було  вивезено  із Тиврівського району – 74,7 т НЗП,  Барського – 28,39 т, Липовецького -27,2т, Вінницького- 5,24т..
   Санітарно-гігієнічний стан сховищ пестицидів і агрохімікатів господарств районів незадовільний і з кожним роком погіршується. У 2010 році було паспортизовано 18,6 % сховищ пестицидів і агрохімікатів, інші не відповідали санітарним вимогам і експлуатація їх призупинена постановами Головних державних санітарних лікарів районів. Із загальної кількості сховищ 51,8 % напівзруйновані та зруйновані і повністю непридатні до експлуатації. В 2011 році із 536 сховищ  повністю  непридатних  309 (57,6%), паспортизовано лише 72 (13,4%). Напівзруйновані та зруйновані сховища є потужними джерелами забруднення навколишнього природного середовища  небезпечними  хімічними речовинами. Найбільша кількість повністю непридатних для експлуатації складів в Барському районі – із 13 сховищ – 12 непридатних, Бершадському – із 29 – 14,  Вінницькому – із 20 - 17, Козятинському – із 24 – 13, Липовецькому – із 24 – 23, Літинському – із 13 – 11, Могилів-Подільському – із 19 – 17, Муровано-Куриловецькому – із 24 – 23, Оратівському – із 14 – 12,Піщанському – із 13 – 8, Теплицькому – із 13 – 10,  Хмільницькому – із 33 – 19,  Томашпільському – із 20 – 14, Тульчинському – із 28 – 15 , Крижопільському – із 9-7, Хмельницькому – із 31 – 19  та Погребищенському – із 21 – 12.
Пріоритетними напрямками діяльності санепідслужби в галузі радіаційної гігієни визначено заходи, спрямовані на попередження негативного впливу іонізуючого випромінювання на здоров’я населення та персоналу шляхом  контролю за дотриманням вимог чинного законодавства на об’єктах нагляду.
Формування радіаційної ситуації та дози опромінення населення Вінниччини відбувається за рахунок  поєднання  впливу різноманітних джерел іонізуючого випромінювання (ДІВ): природного походження, медичних, індустріальних,  тощо.
Індустріальні джерела іонізуючого випромінювання (радіонуклідні) використовуються на 7 промислових підприємствах, у Вінницькому обласному онкологічному диспансері та у Вінницькому державному технічному університеті (учбові).
Протягом 2008 – 2011 роках завдяки численним заходам  санепідслужби чотири підприємства Вінницької області здали 7 радіонуклідних ДІВ на утилізацію, про що свідчать відповідні документи.
 У медичній практиці застосовуються як генеруючі та и радіонуклідні джерела іонізуючого випромінювання. Зокрема радіонуклідні ДІВ використовуються в Вінницькому обласному онкологічному диспансері; генеруючі ДІВ (терапевтичні и діагностичні) - це рентгенівські апарати, які використовуються у лікувально-профілактичних установах. На кінець 2011 року в області нараховувалось 324 рентгенкабінетів, функціонувало 504 рентгенівські апарати.
У 2011році фахівцями відділу радіаційної гігієни (ВРГ) облСЕС проведено визначення радіаційної ситуації та оформлено 123 санітарні паспорти на право роботи з джерелами іонізуючих випромінювань в установах лікувально-профілактичної мережі,  7 санітарних паспортів на право проведення робіт з ДІВ на промислових підприємствах.
Враховуючи розташування Вінниччини на українському кристалічному щиті, багатству мінералів, зокрема гранітів, значна увага приділяється   визначенню вмісту природних радіонуклідів в мінеральній будівельній сировині та продукції з неї.
Впродовж 2011 року ВРГ облСЕС було обстежено сировину та будівельні матеріали 44-х підприємств області, що видобувають і виробляють будівельну сировину та будівельні матеріали. Досліджено 1170 проб будсировини та продукції, видано 114 сертифікатів радіаційної якості будматеріалів – всі 1-го класу використання (ефективна питома активність природних радіонуклідів у яких не перевищує 370 Беккерелів / м-3).
В області понад 755 артезіанських свердловин господарсько-питного водопостачання, вода з яких підлягає  обов’язковому радіаційному контролю на вміст природних радіонуклідів – радону - 222, радію - 226, 228 природної суміші уранів.
Досліджено 41 пробу питної води з криниць. Перевищень «Допустимих рівнів вмісту цезію -137 та стронцію - 90 у продуктах харчування та питній воді» не виявлено.
Проводились дослідження на техногенні радіонукліди цезій – 137 і стронцій – 90 води централізованого водопостачання в районах з водозабором з відкритих водойм. Перевищень допустимих рівнів не виявлено.
Всього в області за 2011 рік досліджено 4893 проби харчових продуктів і  харчової сировини.  Перевищень допустимих рівнів не зафіксовано.
В Вінницької області 8 районів та м. Ладижин згідно законодавства  віднесено до зони підвищеного радіоекологічного контролю. Досліджено 445 проб молока та 445 проб картоплі. Результати направлені для опрацювання до Центральної геофізичної обсерваторії Міністерства надзвичайних ситуацій України та до Державної установи «Науковий центр радіаційної медицини НАМН України».


Охорона атмосферного повітря, у т.ч. проблеми зміни клімату та руйнування озонового шару

  На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року №302 "Про затвердження порядку проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій  та громадян – підприємців, які отримали такі дозволи", за 2011 рік, було розглянуто 542 комплекти документів на отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та видано 499 дозволів. 43  комплекти документів повернуто на доопрацювання, в зв’язку з порушенням вимог Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, яка затверджена наказом Мінприроди від 09.03.2006 року № 108 та зареєстрована в Мінюсті  29.03.2006 року № 314/12215, що на 131 дозвіл більше ніж у 2010 році.
Поставлено на Державний облік 62 площадки підприємств-забруднювачів атмосферного повітря. Розглянуто та видано 22 листи-роз'ясненя щодо  озоноруйнуючих речовин, що на 12 листів більше ніж у 2010 році.

 

 
< ПопередняКОНЦЕПЦІЯ ГУМАНІТАРНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ НА ПЕРІОД ДО 2020 РОКУ   Звіт про виконання Програми економічного і соціального розвитку Могилів-Подільського району за 2011 рікНаступна >